МАЙЖЕ 2 ТИСЯЧІ ГРИВЕНЬ ЗА 20 ГОДИН РОБОТИ У ПОЛЬЩІ

Чи можна так в Україні?

Андрія я знаю чи не з першого його подиху. Після дев'ятого класу вступив до економіко-гуманітарного коледжу на юридичний факультет, потім закінчив ще Рівненський економіко-гуманітарний університет.

Без будь-яких знайомств успішно пройшов конкурс і став юристом однієї з міських рад обласного центру.
Два роки успішно працював там. Його поважали, довіряли серйозні справи. І все було б добре, якби не мізерна заробітна плата. Бо Андрій одружився і зрозумів, що далі так жити не можна. Його дружина також успішно закінчила юридичний факультет (в одному вузі й познайомилися), от вони й вирішили їхати на заробітки. Тим більше що батьки допомогли купити їм квартиру в новобудові, а решту: оздоблення, сантехніку, кахлі, ванну і санвузол, кухонні необхідні прилади - мусили придбати самі. Навіть вікна поміняти й двері! Тож іншого виходу, ніж їхати на заробітки кудись за кордон, не було.
Молоде подружжя поїхало минулого року до Польщі. Аж десь під Вроцлав. Влаштувалися на м'ясокомбінат. Робота не з легких, та вибирати було ні з чого.
Трохи згодом почали шукати іншу роботу. Знайшли невеличке підприємство з виготовлення вареників і пельменів.
- Я старався, - каже Андрій. - Та й взагалі більшість наших, українців, працює, не шкодуючи сил. Тому нас і цінують! До речі, зараз у Польщі пішла така тенденція: якщо на підприємстві немає робітників-українців - воно не витримує конкуренції з іншими підприємствами. Наш вітчизняний робітник, якщо хоче заробити, за півроку стає універсалом. Чого не можуть набути поляки й за двадцять років.
Одного разу я трудився майже три тижні по багато годин щодня. У мене за цей час було відпрацьовано майже 350 годин! Порахуйте - це майже по 17 годин на добу. А тут виникла потреба попрацювати на пакуванні на холоді. І було нікому. Я, до слова, пройшов там усі етапи: і мийку, і кухню, і виробництво, і пакування… От тоді довелося мені простояти на зміні аж 20 годин - від шостої ранку до другої ночі наступного дня. Потім прийшов до гуртожитку, де мешкав, помився у душі, ліг. А через півтори години мене розбудив будильник. І вже о шостій ранку я знову був на роботі. Правда, господар сказав: сьогодні поробиш до 11-12-ї години дня і йди відпочивай. Бачив, що я вже й так падаю з ніг. Щоправда, отримав за ту понаднормову зміну майже дві тисячі гривень, як в Україні за місяць!
Так, важко. Та молоді люди заробляють ось таким чином на ремонт своєї новенької квартири.
На днях Андрій і його дружина Зоряна знову поїхали до Польщі. Уже десь під Варшаву, на автозавод. Тому що на підприємстві з виробництва вареників-пельменів поки що мало замовлень. А тому знайшли роботу через Інтернет. Кажуть, не пропадуть.
Нехай допомагає їм Бог! Тільки дуже шкода, що розумні, ерудовані, молоді, освічені люди мусять ось таким чином заробляти собі на прожиття… В Україні, звичайно, є робота, але ж стільки не платять! От і рахуйте, де й кому що вигідно.
Андрій наприкінці нашої розмови сказав, що вже майже всі його друзі-однокурсники повиїжджали на роботу за кордон. І не за спеціальністю. Хтось - до Польщі, хтось - до Італії чи Іспанії… Шкода, що таким людям немає де застосувати свої знання. До речі, Андрія у цей приїзд на Новий рік (у Польщі були різдвяні канікули) знову запрошували на його попереднє місце роботи - в міську раду кадровиком. Каже, якби уже було зроблено в квартирі ремонт, та й трохи мали на прожиття, погодився б. А так… Йти сьогодні на мінімальну зарплату для молодого чоловіка не вихід!

Тетяна КОЗЛОВА

 


Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 103 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2018. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира