ЧЕРЕЗ ПІТЧИНҐ ДО КОНТЕНТУ, АБО ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗНИЩЕННЯ ЖИТОМИРСЬКОГО ОБЛАСНОГО ДЕРЖАВНОГО ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ

Я ніколи не думав, та й власне не один я такий, що працюючи на обласному державному телебаченні 25 років

співпрацюючи з іншими телеканалами (5-тий, СТБ, ICTV, УТ-1), стане очевидним, що праця моя була даремною, тобто нікому не потрібною. Прийдуть одного разу професіонали - реформатори від першого Національного (за рейтингами у державі - останнього) телеканалу і почнуть робити те, що дозволяли собі лише комуністи у 1917 році.

По-перше, замість одного керівника, наш колектив отримав одразу двох. Менеджера — відповідального за адміністративно-господарський напрямок та продюсера — який курує творчі питання.

По-друге, не ліквідувавши старої штатної структури із заступниками директора, керівниками редакцій ..., впровадили ще одну - з новими посадами! Проте це ще тільки «паростки»...

Прізвище нового керівника – продюсера, я почув ще далеко до проведення конкурсу в Києві на цю посаду, (про що це говорить, розумієте самі). Писати про нього, спираючись на емоції, не буду, нехай його дії про нього самі і розкажуть. Отже після «конкурсу» на обласному державному з’являється чоловік, років 30, і в ньому дехто впізнає вчорашнього головного режисера приватного телеканалу СК1. Ну що ж, людина працювала в сфері ТБ, і це порадувало, адже, зрештою, розуміється у справі. Не встиг новий продюсер переступити поріг телецентру, а вже написав про колектив і програми статтю. В ній шановний Володимир Ладижець просто «катком» пройшовся по «застарілому» 25-річному обласному телебаченню, назвавши програми «токсичними», а колектив - неспроможним виробляти хороший контент. Ну що ж, таке бачення нового продюсера «проковтнули», адже доля правди в цій аналітиці все ж є.

Прийшов, нарешті, день знайомства колективу з новими керівниками. У великій студії зібрались всі, прослухали лекцію про суспільне телебачення від представника ПАТ НСТУ Вікторії Сидоренко. Виступив і новопризначений продюсер Володимир Ладижець. За хвилини дві його "насиченої промови" працівники почули, що перед ними людина, яка до цього "підняла телебачення" в Ужгороді, і ще там щось про професіоналізм. Далі співробітники телерадіо звісно поцікавилися, наскільки правдивою є інформація про масове скорочення, а саме - більше ніж на половину. На що Ладижець відповів - (намагатимуся передати мовою оригіналу) – «Скорочення буде. Проте, всьо буде кльово. Я з кожним зустрінуся і поговорю, повірте, буде все кльово". І все! Що мав на увазі продюсер під словом "кльово", люди дізналися вже за місяць. Саме настільки пан Ладижець з очей колективу безслідно зник. При чому зарплату за період «відрядження в нікуди» він отримав повністю.

Перші робочі дні пройшли без зборів творчого колективу, консультацій і злагодженої роботи. Почалося все з питання виселення з кабінету першого заступника вже неіснуючого директора. При чому, замість того, щоб поговорити з людиною, знову Володимир Олесьович дає інтерв’ю, в якому жаліється, що його нібито не пускають до обраного ним кабінету. Отримавши нарешті свій простір, продюсер вирішив, що прийшов час більш кардинальних змін. Як саме він вираховував, хто залишиться в новому штаті, а кого, вибачте, «за двері», не знає, мабуть, ніхто. Під «п’яту точку» отримали професійні журналісти зі стажем 25 - 35 років, інваліди і т.д. Причому, коли творчий керівник на зборах говорив, що зустрінеться з кожним, - цинічно збрехав, як той Янукович, який в передвиборчих обіцянках «кожного мав почути». Розподіл на «своїх і чужих» відбувся фактично за один вечір в кабінеті головного бухгалтера. До чого тут бухгалтерія, - не зрозуміло, проте саме туди "обраних" тихенько (за наданим списком) викликали, і вони щасливі писали заяви на прийняття до нової структури.

Отак, шановні мої, і відбувся «тихий поділ» на тих, хто з нами, і тих, хто проти нас. У тих, хто залишився «поза бортом корабля», буквально через деякий час, просто відібрали можливість створювати і випускати в ефір авторські програми, які глядачі знали та чекали. Натомість, контент (це модне слово, що означає ефір, принесли реформатори), нічим кращим не наповнили. Вже по другому колу йде серіал "Роксолана", а у вечірньому ефірі — студійні програми на фоні червоної чи то штори, чи то клейонки, висвітлені одним ліхтарем. Це щось на кшталт інтерв’ю зі злодієм, обличчя якого не повинне бути видно. Новини тепер з новими вимогами: вбили, прибили, ДТП чи пожежа - це топ! Випуск вранці – один-два сюжети, або усна інформація плюс відеоряд. Керівників області чи міста в ефір видавати ЗАБОРОНЕНО, або тільки в окремих випадках, з дозволу продюсера новин, шеф-редактора новин, або випускового редактора. Якщо в сюжеті йдеться про щось хороше, тобто Житомир, наприклад, є першим в Україні стосовно запровадження енергоефективного вуличного освітлення, то журналіст має знайти і іншу думку, інакше його роботу в ефір не випустять. Не важливо, кого записувати, — наприклад, варто зловити перехожого дядю Васю, і той має сказати - що йому те світло до самого «ліхтаря» під оком, от тоді це буде не «токсично і кльово». Це ж різні думки! Це справжня журналістика!

А щодо програм, та, будь ласка, робіть! Пройдіть в Києві «пітчинґ» (це слово також реформатори полюбляють, воно означає конкурс) і за умовами угоди з Вами, як з приватним підприємцем, або цивільно - правової угоди далі будуть працювати. Тобто під Ваш авторський проект, що автоматично стане власністю НСТУ, будуть виділяти окреме фінансування. Елементарно захворіти, або піти в оплачувану відпустку, звісно ви вже не зможете. Інакше на Ваш проект знайдуть іншого виконавця, який матиме кращий стан здоров’я. Отакий він «пітчинґ» для контенту.

За 25 років ми чогось все ж досягли. У нас було 24 години телевізійного та радіомовлення. В «Новинах» було по 10, а то й по 15 сюжетів з різних куточків Житомирщини. Вся палітра життя за темами — соціальний захист, економіка, медицина, освіта та наука, сільське господарство, спорт тощо. А скільки хороших і цікавих програм... Мінімум 15 хвилин реклами. А скільки нагород на міжнародних конкурсах!

Звичайно, говорити, що все було ідеально - це також було б нещирістю. Час іде, і зміни потрібні, проте, не в розрізі - "все разрушим, а затем....". Ми вже таке пережили. Історія, нажаль, нічому нас так і не навчила.

Між іншим, суспільне мовлення — це лише красива назва, ширма, за якою стоїть теж саме ДЕРЖАВНЕ фінансування! Сьогодні в умовах децентралізації, відбувається знищення обласних державних телерадіокомпаній. Наша Житомирщина є аграрним регіоном, в селах газет майже не виписують, дротове радіо технічно вже ніде не працює, FM-мовлення з Житомира не покриває й четверту частину області, залишилося прибрати обласне телебачення і інформаційна блокада на місцевому рівні забезпечена!

P.S. Знаєте, ця стаття жила ненародженою досить довго. Не хотів я "сміття" виносити, проте "накипіло", адже, якщо скласти руки за принципом – «моя хата з краю», то для чого тоді жити і називати себе журналістом. А ще сподівався, що наші доблесні правоохоронні органи (СБУ, Прокуратура і т.д.) також зацікавляться тим, як і чи в рамках Закону відбувається реформування найбільшого ЗМІ в області. Між іншим, між профспілкою працівників культури України та Держкомтелерадіо, кілька років тому була укладено угода, яку затвердило Міністерство юстиції, а в ній визначено, що скорочення чисельності працівників до 2021 року буде не більше 3 (трьох) відсотків! Це не 182 людини, (працюючих у 2017 році), з яких 76 залишиться у 2018. Щоправда, нещодавно обласна влада нарешті побачила проблему, проте чиновники надто важкі на підйом, потрібні дієві кроки, час спливає! Чому у нас все повинно вирішуватися шляхом майдану і палаючих шин? Чому і чого держава чекає?

Юрій Омельченко - журналіст, заступник голови профспілки ПАТ НСТУ "Житомирська регіональна дирекція".

 

Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 99 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2018. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира