Житлово-комунальна сфера Житомира залишається для міста однією з найпроблемніших.
Редакція газети «Эхо» постійно отримує нарікання житомирян на високі тарифи, незадовільну якість послуг тощо, чимало таких листів ми друкуємо. У зв’язку з цим наш кореспондент взяв інтерв’ю про непрості реалії та найближчі перспективи ЖКГ обласного центру у заступника Житомирського міського голови Сергія Кондратюка – куратора цієї сфери.
– Сергію Миколайовичу! Значну частину нашої редакційної пошти з питань ЖКГ складають гострі нарікання жителів Житомира на надмірно високі і непосильні для них тарифи на природний газ, електроенергію, воду та інші житлово-комунальні послуги для населення. Хто і як їх формує?
До нас у міську раду також надходять письмові та усні скарги громадян на цю тему. Тому одразу підкреслю два принципові моменти. Перший: до формування цих важливих тарифів Житомирська міська рада, як і інші низові органи місцевого самоврядування, не має жодного відношення. Порядок формування ціни на природний газ, електроенергію та воду для населення формуються Міністерством регіональної політики та Міністерством енергетики спільно з НКРЕКП, після чого затверджуються Кабміном. З усіх житлово-комунальних тарифів ми самостійно визначаємо лише три, що стосуються сміття, а всі інші (зокрема, підкреслюю, на газ, електроенергію, водопостачання та водовідведення) визначаються, так би мовити, згори, централізовано. Ми отримуємо їх з Києва, як кажуть, постфактум, до неухильного виконання у житлово-комунальній сфері, і не маємо права змінювати жоден з них. Тому якісь претензії до міської влади з приводу надмірно високих тарифів (а такі звинувачення доводиться чути нерідко!) є безпідставними.
Другий момент стосується складових самого тарифу. Дехто думає, що його визначають зі стелі, «на око», без економічних підрахунків, але це також помилкова думка. Наприклад, у тарифі на опалення для населення необхідно всебічно врахувати вартість природного газу, електроенергії, оплати праці, нарахування на зарплату, амортизацію, адміністративні, фінансові та інші витрати – загалом більш як 10 різних складових. При цьому вартість природного газу складає основну, причому левову частину цього тарифу – 76,2% всієї його величини. Зрозуміло, що чим більша вартість самого газу, тим вищий тариф на опалення, і навпаки.
А тепер – щодо того, наскільки ці тарифи є посильними для житомирян у фінансовому плані. Жодної Америки я тут, ясна річ, не відкрию: для багатьох мешканців нашого міста вони занадто високі. Про це свідчить, між іншим, і статистика розрахунків за послуги ЖКГ. Взяти хоча б такий важливий показник, як розрахунок споживачів за централізоване теплопостачання. Під час нинішнього опалювального сезону він становить приблизно 60%, тобто за отримане тепло вчасно і в повному обсязі розраховуються лише кожні два з трьох його споживачів, а всі інші, на жаль, – боржники. Є громадяни, які взагалі не платять за нього ні копійки!
Причини цього – різні, а результат один: заборгованість мало-помалу росте до колосальних розмірів і не дає міським тепловикам змоги працювати, як слід, надійно забезпечувати теплом весь Житомир.
– Чому?
– Тому що недоотримані від споживачів кошти не потрапляють на розподільчий рахунок у банку і не доходять у повній мірі до постачальників газу, усіх тих, хто прямо чи дотично причетний до цього архіважливого питання. Я вже не кажу про необхідність розраховуватися за отриманий містом газ із постачальниками, потребу ремонтувати тепло мережу, платити людям зарплату і т. д. Нині відповідний борг «Житомиртеплокомуненерго» становить 174 мільйони гривень, тоді як влітку він зменшується, за нашими даними, орієнтовно, до 100 мільйонів гривень.
– А яка позиція міської ради з приводу високих тарифів? Адже саме цей немаловажний фактор є чи не головною причиною того, що багато жителів міста не розраховуються за тепло та інші послуги ЖКГ вчасно і сповна, тобто є причиною появи боргу.
– Тут позиція Житомирської міської ради та особисто міського голови Сергія Сухомлина однозначно чітка. Ми вважаємо, що за умов складної соціально-економічної ситуації та карантину сформовані у Києві високі тарифи повинні бути зменшені до посильного для переважної більшості громадян рівня. Минулого тижня ми виклали цю позицію у відкритому листі на адресу центральних органів влади з чіткою вимогою переглянути занадто високі тарифи у бік їх зменшення. Подібні листи-вимоги, як відомо, пішли на адресу Президента України Володимира Зеленського, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, НКРЕКП та інших владних структур у Києві також від президії Житомирської обласної ради, інших органів місцевого самоврядування нашого регіону. І до нас прислухалися: 18 січня Уряд ухвалив постанову про встановлення граничної ціни на природний газ для населення на рівні 6,99 гривні за один кубометр, яка повинна діяти вже з лютого цього року.
– Так, але ж така ціна діятиме лише до 31 березня! А що далі? Чи не виникне потім у монополістів бажання знову «підкрутити» тариф на природний газ для населення? Тобто чи не є ця постанова Уряду лише своєрідним тактичним ходом, щоб погасити неабиякі пристрасті «тарифних майданів», які широко прокотилися Україною, зокрема й на Житомирщині, в тому ж обласному центрі?
– У цій постанові про ціну газу для побутових поживачів є чимало важливих нюансів, які можуть помітно вплинути на ситуацію з опаленням на місцях. Давайте дочекаємося офіційної публікації її тексту, а вже потім будемо аналізувати, що нас чекає далі. В усякому разі, у лютому-березні ціна на природний газ вже зменшена, і для багатьох житомирян це – дуже суттєво!
– Але ж не може міська рада у тарифному питанні безконечно надіятися, як то кажуть, лише на милість профільних міністерств, Кабміну та НКРЕКП! Чи можна підняти ефективність теплозабезпечення міста ( і як?) власними силами?
– Безперечно, можна, і це не перебільшення! Нині в місті діють 47 котелень, є 207 кілометрів теплових трас із трубами різного діаметру – від 57 до 820 міліметрів. Це дуже непроста інфраструктура, яка потребує постійної професійої уваги і яку ми, міська влада, мусимо постійно підтримувати в «повній боєготовності». Один із ключових векторів цієї роботи – підвищення ефективності наявної теплової системи. За 50 років свого функціонування підприємство «Житомиртеплокомуненерго» здійснило вже декілька модернізацій. ККД наших котлів доведено до вельми високого показника 90%, широко запроваджено автоматику тощо. Віддача цієї роботи очевидна, тому мерія і надалі буде вести її, залучаючи як бюджетні кошти, так і позабюджетні інвестиції. А в плані цільової соціальної допомоги житомирянам чималу роль відіграють субсидії. Цього опалювального сезону їх отримують 20 тисяч 850 малозабезпечених громадян.
– А як бути з автономним опаленням?
– Це також суттєвий резерв. У місті багато бажаючих перевести на нього своє житло, щоб економити кошти. Нині із 76 тисяч споживачів із персональними рахунками це зробили вже 9 тисяч, тобто більш як восьма частина. Однак тут є, на жаль, суттєві обмеження, які не дають змоги розгорнути цю роботу максимально широко. Починаючи з того, що для переведення на автономку не пристосована жодна 9-поверхівка, діючі нормативи не передбачають робити це для окремих квартир. Але й тут маємо непоганий вихід – утеплення житлового фонду. Ось красномовний приклад – по житловому будинку в самісінькому центрі Житомира, на вулиці Київській, 52. За рахунок його добротного утеплення споживання теплової енергії тут вдалося скоротити у 2 рази, порівняно із звичайними, неутепленими будинками. Відповідно, його мешканці платять за тепло у 2 рази менше, ніж інші споживачі! Це показово, отож для мерії утеплення квартир було і залишається одним із пріоритетів.
Є й інші внутрішні резерви. Скажімо, економія природного газу, скорочення його витрат. Не секрет, що багато житомирян все ще використовують його бездумно, спалюють без особливої на те потреби, а потім самі ж нарікають на великі суми у платіжках! Між тим, можна і треба суттєво економити! Коли я в 1995 році прийшов у «Житомиртеплокомуненерго» працювати майстром, місто спалювало за рік 130 мільйонів кубометрів газу, а нині цей показник зменшено більш як удвічі – до 60 мільйонів кубометрів.
– Багатьох наших читачів не менш цікавлять також перспективи водопостачання…
– Мерія тримає на контролі і це важливе питання. Для початку – кілька красномовних цифр. За діючим у Житомирі тарифом водопостачання і водовідведення – 29,45 гривні за кубометр (з ПДВ) ми посідаємо в Україні серед крупних міст 9 місце. У Запоріжжі, наприклад, цей тариф становить 66,59 гривні, в Умані та Бердянську у півтора рази більший за наш і т. п. Що стосується міст нашої області, то водний тариф Житомира є найнижчим. Але ми на цьому¸ ясна річ, анітрохи не заспокоюємося. Зараз ми фактично будуємо новий водоканал: вже проклали 8 кілометрів водомереж, найближчим часом закінчимо будівництво очисних споруд тощо. Активно займаємося і питанням подачі житомирянам чистої питної води. Я думаю, що цій важливій для міста темі варто було б присвятити окрему розмову. Тому від душі бажаю усім читачам і шанувальникам газети в Новому 2021 році оптимізму і віри в те, що спільними зусиллями ми успішно реалізуємо усі наші життєві, злободенні для Житомира загалом і кожного його жителя зокрема плани!
Інтерв’ю провів Василь Миколайчук.
