У літературному житті Житомирщини – чергова помітна подія: вийшла нова збірка віршів нашого земляка, поета Василя Головецького «Тихо життя люблю!». З цього приводу ми зустрілися з ним минулого тижня.
– Василю, щиро вітаємо з виходом твоєї чергової книжки! Це вже яка за ліком?
– Дякую за привітання! Вона у мене вже 17-та. І третя за воєнні роки. Її «хресною мамою» я б назвав мою попередню воєнну збірку «Мамо, я убитий в Ірпені!», котра вийшла в Житомирі влітку 2022 року і мала широкий резонанс. Вірш, який дав їй назву, мав у соціальних мережах кілька мільйонів переглядів і відгуків. І ось – продовження!– Вона – теж про війну?
– Не тільки! Так, її основу склали поезії про страхіття війни і безприкладну боротьбу нашого народу з російськими окупантами. Але є й вірші на інші теми. Загалом тут понад 250 поезій, написаних переважно цього року. А головна тема, як на мене, відображена в назві «Тихо життя люблю!». За майже чотири воєнні роки кожен із нас відчув, яке безцінне і крихке наше життя, як треба берегти його і цінувати кожну його мить! Так і в мене: війна боляче зачепила мою родину, в якій маю вже 10 внуків і правнучку. Вона розкидала її ледь не по всій Європі, далеко від рідних домівок, і це мені дуже болить, не дає спокійно жити! Саме про це – збірка «Тихо життя люблю!». Тихо – тому що боюся його злякати і втратити!
– У наш час, коли так скрутно з фінансами,видавати книжки дуже непросто. Як ти вирішив цю проблему?
– Виручили, як завжди, вірні друзі! І я хочу сердечно подякувати усім, хто відгукнувся на моє прохання допомогти! У тому числі – редакції авторитетної обласної газети «Ехо», яка вже багато років підтримує мене, пропагує мою творчість!
– Нову книжку вже можна купити?
– Так, я здав частину тиражу в житомирську книгарню «Знання» біля Свято-Михайлівського собору і запрошую туди всіх шанувальників моїх віршів! Заодно думаю, де і як провести презентацію збірки. Хотілося б, щоб вона пройшла нестандартно і залишилася в пам’яті усіх, хто її відвідає.
– І насамкінець, як завжди: які твої творчі плани? Кажуть, ти маєш намір виїхати за кордон…
– Ніякого виїзду на проживання за кордоном не буде, це точно! А щодо планів…Може, я скажу банальну річ, але планувати зараз треба дуже обережно, бо ж війна! Я скромно оцінюю свою нішу і роль в українській літературі і не претендую на особливі лаври. Для них, слава Богу, є великі майстри поезії – як-от Ліна Костенко та інші таланти. Але те, що віршувати, що б там не було,я не покину – теж однозначно! Мене вже агітують видати своє «Вибране», однак я не поспішаю. Головну книгу свого життя, яке я тихо люблю, я ще, здається, не написав! Тримаймося – і разом переможемо!
Розмову записав Іван Тичина
