Житомир, липень 1903 року.
Ще ніколи за останні роки мешканці нашого тогочасного міста не були настільки схвильовані дивними чутками, які з кожним днем набували все більш неймовірних подробиць. Від раннього ранку й до пізнього вечора на Михайлівській вулиці, біля торгових рядів, у заїжджих дворах та біля Земельного банку можна було почути одну й ту саму тривожну розповідь: у Житомирі з'явилася невідома група дітей, які начебто володіють страшною силою — можуть одним поглядом позбавити людину волі. Селяни, котрі приїжджали до міста з навколишніх сіл продавати зерно, мед, масло та інші господарські товари, вже почали боятися вечірньої дороги додому. Люди говорили, що варто лише кільком босоногим дітлахам, схожим на циганських дітей, оточити підводу, як господар раптом стає безпорадним, ніби втрачає здатність думати й діяти. А коли дивний морок минає, разом із дітьми зникають і всі гроші, зароблені важкою селянською працею.
Найбільш налякані мешканці міста вже почали поширювати найрізноманітніші пояснення. Одні запевняли, що це якісь мандрівні чаклуни навчили дітей старовинних прийомів навіювання. Інші говорили про циганський гіпноз, про який останнім часом багато писали столичні газети. Треті ж, більш розважливі, припускали, що за цією дивною історією неодмінно стоїть дорослий злочинець, який використовує дитячий вік як прикриття. І саме ця остання думка, як згодом з'ясувалося, була найближчою до правди.
ПОЯВА "ЧАКЛУНА"
Перший випадок, який змусив поліцію звернути увагу на загадкову банду, стався із селянином Семеном Ковальчуком із Станишівки. Це був чоловік, відомий у своєму селі як господар обережний і розсудливий. У той день він ще до сходу сонця прибув до Житомира, привізши кілька мішків добірного зерна та бочку меду. Торгівля склалася вдало, і до вечора в його гаманці лежала сума 39 рублів, яка для простої селянської родини становила значний достаток. Знайомі бачили, як Ковальчук кілька разів перераховував гроші після продажу товару, а потім ретельно заховав їх під свитою.
Коли сонце почало хилитися за обрій, селянин вирушив додому. Він обрав звичну дорогу через Ілларіонівську вулицю, де в цей час ще було достатньо перехожих, але вже починали згущуватися вечірні сутінки. Нічого підозрілого не було до тієї миті, коли біля одного з поворотів до його воза раптом підбігли діти. Спочатку все виглядало як звичайне прохання про милостиню: одна дівчинка простягала руку, кілька хлопчаків бігали поруч із конем, хтось сміявся, хтось щось вигукував. Але за кілька секунд безлад перетворився на добре організовану виставу...
Повну версію матеріалу читайте у свіжому номері газети "Эхо"
Оформити передплату можна у відділеннях поштового зв'язку, на доставних дільницях або у вашої листоноші.
Також ви можете всього за кілька хвилин оформити та оплатити банківською карткою передплату, скориставшись сервісом Укрпошти "Онлайн-передплата".
