Ти ТАМ уже – і так тебе бракує!
А пам’ять невблаганна, наче дзвін…
Насправді час нічого не лікує,
Це лиш здається, що лікує він!
Здається, тільки вчора ми задушевно бесідували з ним в його затишному кабінеті шефа газети «Эхо». Відірвавшись від матеріалів у свіжий номер, він детально розпитував мене про мої справи, про найбільш важливе – перепитував, уточнював. Без кінця жартував, відверто розповідав про себе, підбадьорював і мене, і себе: «От побачиш: все буде добре!». На столі перед ним розривалися телефони, і Володя, піднімаючи то одну, то іншу трубку, тут же, при мені швидко проясняв питання: з кимось – по-діловому чітко й лаконічно, з іншими – з притиском, жорстко, з третіми – з притаманним лише йому своєрідним гумором…