В рамках восьмої хвилі проекту «Україна в умовах війни» Cоціологічною групою «Рейтинг» було проведене дослідження психологічних маркерів війни: стратегій адаптації до стресових станів, рівнів життєстійкості та психологічного виснаження.
АДАПТАЦІЯ ДО СТРЕСОВИХ СТАНІВ
- За більше, ніж місяць війни Індекс емоційного напруження піднявся з 2.7 до 3.5. Сьогодні кількість тих, хто оцінює свій емоційний стан як дуже напружений або напружений складає майже 50%.У спокійному емоційному стані сьогодні лише 8% опитаних, тоді як до війні цей показник коливався в межах 22-26%.
- Найбільше емоційно напруженим свій стан визначають старші люди. Також така ситуація спостерігається серед жінок, які зазвичай емоційніше реагують на складні ситуації. З них майже 60% сукупно мають високі та надвисокі рівні емоційної напруги, тоді як серед чоловіків таких лише 35%. Абсолютна більшість (74%) тих, хто перебуває у складних обставинах, оцінюють свій стан як напружений.
- Загалом, лише 5% респондентів зазначили, що перебувають у складній ситуації. Ще 44% мають труднощі, але вони терпимі. У відносно нормальних обставинах знаходиться 51% опитаних.
- Найбільше складнощів відчувають ті, хто вимушено змінили місце проживання, особливо мешканці східних областей. Легше тим, хто має роботу, або хоча б часткову занятість. Відповідно найважче тим, хто не працює – лише 40% з них перебувають у відносно нормальних обставинах. Отже, можливість якнайшвидше відновити роботу, запустити підприємства залишається вкрай важливим для відносної нормалізації життя українців під час війни.
- У складних життєвих обставинах людина може обирати різні стратегії поведінки: наразі, 50% опитаних намагаються активно вирішувати свої проблеми – для умов війни це показник хорошої адаптації до ситуації та прийняття відповідальності за своє життя на себе. 35% намагаються перечекати, не поспішають з рішеннями, отже займають пасивну позицію. 13% шукають підтримки в інших людей (здатні спиратися на інших та залучати їх до рішень). В цілому, конструктивні стратегії поведінки в складних життєвих обставинах притаманні сьогодні 63% опитаних.
- Найменш активну стратегію поведінки використовують мешканці сходу (41%), і вони ж більше за інших звертаються за допомогою (17%). Молодь більше схильна перечекати і не поспішати з рішеннями (40%). Жінки більше, ніж чоловіки шукають підтримку в інших людей (16% проти 10%) і набагато менш схильні до активного вирішення своїх проблем (44% проти 56%). Це відповідає традиційним гендерним типам поведінки, які актуалізувалися під час війни.
- Активно вирішують свої проблеми ті, хто працює повноцінно або частково (60%). Ті, хто не працює більше готові перечекати і не поспішати з рішеннями (41%). Активна життєва позиція сприяє збереженню або поверненню на робоче місце і навпаки – наявність роботи сприяє можливості активно вирішувати свої проблеми, бо людина зберігає свій соціальний статус і має матеріальне забезпечення.
- Зрозумілою є набагато нижча активна позиція у тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах (36%), вони більш схильні перечекати (39%) та шукати підтримки в інших людей (18%), на відміну від тих, хто знаходиться у відносно нормальних обставинах та відчувають незначні труднощі.
- Країна згуртувалася у боротьбі з ворогом і у підтримці один одного та взаємодопомозі. Стосунки та взаємодія з рідними є миролюбними (94%). Лише 5% уникають цих стосунків. Також хороші взаємини зберігаються із сусідами (89%). З незнайомими мають миролюбні взаємини 67%. Водночас, майже третина уникають контактів з незнайомцями. Агресивні стосунки з іншими практично відсутні. Отже, навіть з незнайомцями більшість нормально взаємодіє – це хороший показник атмосфери взаємин та довіри і низький рівень підозрілості до співгромадян.
- Найбільше уникають незнайомих людей мешканці центру та півдня, люди середнього віку, жінки та ті, хто не змінили місце проживання у зв’язку з війною.
РІВЕНЬ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ
- Українці на другому місяці війни демонструють хороший рівень життєстійкості (3.9 з 5). Індекс життєстійкості складається із психологічної стійкості (4.0) та підтримки фізичного здоров’я (3.8).
- Низький рівень життєстійкості мають лише 2% опитаних. У більшості він на середньому рівні (59%). Високу стійкість все ще мають 39%. Хоча війна вже триває більше місяця, але насправді це критично, оскільки резерви психіки розраховані на більш тривалий складний період життя.
- Психологічна життєстійкість пов’язана з інтересом до життя, відчуттям себе корисним, здатністю приймати рішення, наявністю планів на майбутнє та відсутністю жалю за минулим. Українці в цьому є достатньо сильними: цікавляться тим, що відбувається навколо (92%), та мають плани на майбутнє (82%). Однак втоми не відчувають лише третина, мають повноцінний сон лише 40%, слідкують за своїм здоров’ям половина. Водночас, нормально харчуються більшість (83%).
- Найменшу стійкість мають мешканці сходу, пенсіонери та ті, хто втратили роботу. У жінок підтримка фізичного здоров’я у гіршому стані, ніж психологічна стійкість. Найгірший стан у тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах. Підтримка фізичного здоров’я в них на незадовільному рівні. В усіх категоріях опитаних психологічна життєстійкість є вищою за фізичний стан. Тож наразі війна фізично виснажила більше, а психологічно ми є більш витривалими.
- Дещо вищий рівень психологічної витривалості, готовності до тривалої боротьби виявляють люди до 50 років, в основному чоловіки, ті, хто повноцінно працюють, перебувають у відносно нормальних обставинах, здатні активно вирішувати проблеми та не змінили місце проживання у зв’язку з війною. Тому зрозумілим є прагнення багатьох швидше повернутися до дому, який є важливим ресурсом в житті людини. Це не лише матеріальна, але і важлива емоційна складова підтримки, нормалізації життя.
- Також найбільша життєстійкість у тих, хто відчуває такі емоції щодо країни як радість (53%), гнів (43%) та гордість (40%), а найменше у тих, кому страшно (28%) та сумно (33%). Гнів не є позитивною, але є активною емоцією, яка дозволяє підтримувати життя та рухатися вперед, не завмирати та не розсипатися. Особливо коли гнів справедливий.
РІВЕНЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВИСНАЖЕННЯ
- На сьогодні високий рівень виснаження мають лише 2% опитаних, у 71% він на середньому рівні, а у 27% на низькому. Резерви психіки людини набагато більші, ніж на такий короткий проміжок часу. Ми здатні швидко адаптуватися і достатньо повноцінно жити, бути активними та дієвими. В умовах війни часто відкривається «друге дихання» і безумовно з’являється жага до життя, коли навколо багато смерті та руйнувань. Не відчувають себе «мертвими» всередині 79%, можуть покластися на себе 69%, не відчувають себе слабкими – 55%. Тоді як часто відчувають на собі загрозу від світу лише 6%.
- Виснаження у більшості проявляється у сумному настрої, зниженні довіри до інших людей, думках про власну безпорадність і що зі ними може статися щось погане.
- Найбільшими є гендерні відмінності: жінки почуваються вдвічі більш психологічно виснаженими, ніж чоловіки. Війна емоційно і фізично є більш травмуючим досвідом для жінок, це підтверджується в усіх попередніх наших дослідженнях.
- Також відносно вищий рівень психологічного виснаження у тих, хто зараз не працює, хто вимушено змінив місце проживання, та у молоді. Найважча ситуація у тих, хто перебуває у складних обставинах. Поведінкова стратегія на активне вирішення проблем як стратегія поведінки сприяє низькому рівню психологічного виснаження.
- Результати також доводять, що радість та гордість за країну країни найбільше сприяють хорошому психологічному стану. Повернення додому (як з’явиться така можливість) теж зміцнює людину і допомагає відновитися швидше.
Аудиторія: населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Вибіркова сукупність: 1200 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviews - телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера). Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,8%. Терміни проведення: 6 квітня 2022 р.
