Віктор Бугира: «Лакові туфлі і білі сорочки з краваткою оперативники не носять»
Керівник УКР УМВС в Житомирській області розповів про романтику служби, жінок-оперативників, поняття «порядного бандита» і про те, коли у нього закінчується робочий день.
Полковник міліції Віктор Петрович Бугіра присвятив понад двадцяти років свого життя сумлінній оперативній службі у карному розшуку. Зізнається, що починав у «лихі 90-ті» і справжню оперативну школу пройшов у Корольовському райвідділку міліції м.Житомира: на місцевому ринку шукав «кишенькових злодіїв». Пізніше був переведений в обласне управління карного розшуку, де значно зміцнив і розширив отримані «на землі» досвід і навички.
Зауважу, що мій співрозмовник - зразок справжнього оперативника, який не тільки може гідно організувати оперативну роботу своїх підлеглих, але й часто особисто береться за розкриття резонансних злочинів.
«Добре, коли оперативником народжуються, гірше - якщо цьому ремеслу доводиться вчитися»
Оспівана сотнями художніх фільмів романтика карного розшуку, якщо чесно, досить сумнівна і, як виявляється згодом, дуже прозаїчна. Особливо для тих, хто вихований на серіалах. Для того, щоб працювати у розшуку, потрібна особлива вправність, фізична і моральна підготовка, а також уміння схопити за хвіст норовисту оперативну вдачу.
- Якось за двадцять з гаком років роботи ніколи не замислювався про те, як стають оперативниками, - знизує плечима Віктор Бугира. - Але якщо так стоїть питання, то відповім: оперативник повинен володіти цілою низкою особистих якостей, таких, наприклад, як хитрість, спритність, комунікабельність, кмітливість. Якщо в людині це є, то працювати в карному розшуку їй легко. Звісно, усьому можна навчитися, але процес перетворення особистості займає тривалий час і грає не на руку самому кандидату на службу. На практиці багато людей просто не витримують нашої повсякденної «романтики».
Справа у тому, що оперативники працюють, без перебільшення, цілодобово. І навіть більше - у нічний час доби. Це залежить безпосередньо від злодіянь, які, здебільшого вчиняються підвечір або вночі.
У карний розшук точно не приходять за «довгим рублем». Сьогодні оперативна робота не нагороджується особливим грошовим забезпеченням і навіть не заохочується пільговим стажем - рік за півтора. Тому служба в карному розшуку - це у прямому сенсі стиль і спосіб життя кожного з його працівників. Або ти живеш своєю справою, або шукаєш себе в іншій сфері. Третього вибору, як правило, не дано.
«Жінка у карному розшуку - не випадковий працівник, іноді вона навіть виявляється ціннішою за чоловіка-оперативника»
Четверту частину особового складу житомирського управління карного розшуку складають представниці прекрасної (назвати їх слабким язик не повертається) статі. Серед них - досвідчені оперативники та молоді жінки. Віктор Бугира на їх роботу не нарікає, хоч і зізнається, що часом буває важко упоратися з чисто жіночим підходом до служби.
- Жінка завжди залишається жінкою, навіть коли тримає в руках пістолет і працює нарівні з колегами-чоловіками, - посміхається Віктор Петрович. - Звісно, їм ми йдемо на поступки у деяких питаннях, що стосуються сім'ї, дітей і домашніх турбот. Наші співробітниці й самі розуміють, де працюють. Це їх свідомий вибір і нагадувати їм про це фактично не доводиться.
За словами Віктора Бугири, жінка-оперативник вже від природи володіє аналітичним складом розуму і посидючістю, чого часто не вистачає чоловікам. А ще оперативниці іноді більш корисні у питаннях отримання оперативної інформації, оскільки їм швидше удається розговорити співрозмовника.
Між іншим, у карному розшуку Житомирської області є дівчина, яка може «дати фору» будь-кому з колег-чоловіків: вона досконало володіє спортивним мистецтвом тайського боксу.
«Усе взаємопов'язане: бандит не може жити без нас, а ми - без бандита»
Розкриваючи найрізноманітніші злочини, оперативникам карного розшуку доводиться спілкуватися з різними верствами населення - від відвертих безхатченків до високоосвічених професорів. Ось тут необхідні саме такі особисті якості - комунікабельність, а ще уміння розмовляти і добірним жаргоном, і літературною мовою. Словом, потрібно уміти перетворюватися в залежності від ситуації. Так розкриваються злочини, часом навіть, здавалося б, найбезнадійніші.
- Раніше злочинний світ був дещо іншим. Він керувався певними поняттями, а його представники іменувалися «порядними бандитами», - продовжує Віктор Бугира. - Усе закономірно і просто, кожен робить свою роботу: хтось краде, хтось його ловить. У результаті - ніхто ні на кого не ображається. Тому що бандит знає: раз переступив закон, був затриманий міліцією, значить, буде відповідати за вчинене.
Сьогодні ж, за словами начальника житомирського карного розшуку, злочинність змінилася до непристойності. Бандити зраджують своїм поняттям, а тому стали безпринципними, нахабними і жорстокими:
- «Порядний бандит» не дозволяв собі бити старого, пригостити наркотиками малого і обдурити каліку. Сьогодні, на жаль, ці поняття відійшли у давнину. В цілому, напевно, це залежить від багатьох змін у самому нашому суспільстві. Тому методи нашої роботи теж змінюються.
«Мій робочий день триває цілодобово»
Карний розшук - це головний кит, на якому тримається міліція. Так вже склалося історично. Це одна з перших служб, з якої проросло сучасне правоохоронне відомство, розгалужене згідно з еволюцією потреб суспільства на охорону громадського порядку, боротьбу з організованою злочинністю, дитячу міліцію і т.д. Тому не дарма оперативники стверджують, що їхня служба - це і є їх життя. Більша її частина проходить на роботі.
- Ось уже багато років поспіль мій робочий день, як і у кожного оперативника, починається з половини восьмої ранку, коли проводиться аналіз подій, зафіксованих черговою частиною за ніч, - каже керівник житомирського управління карного розшуку. - Упродовж усього дня я спілкуюся зі своїми підлеглими, ми разом приймаємо ті чи інші рішення, що стосуються оперативно-розшукових заходів по розкриттю злочинів або осіб, які перебувають в офіційному розшуку. З роботи йду близько 22 вечора, але це не означає, що робочий день закінчився. Якщо трапляється щось резонансне на території області, виїжджаю на місце пригоди і працюю безпосередньо там разом зі своїми колегами, поки не буде позитивних результатів. Так мене навчили мої наставники.
Віктор Петрович вдячний своїм учителям, які так само, як і він сьогодні, показували оперативну роботу молодим співробітникам на особистому прикладі:
- Мені було цікаво вчитися, і я вдячний сьогодні за науку багатьом своїм керівникам і колегам. Серед них мій перший начальник Віктор Поруцький, а також Олексій Данилюк, Олександр Качур, Олег Редька, Євген Архангельський, Володимир Юрковський. Не можу не сказати і про людину, яка виховала масивний пласт оперативників карного розшуку - Сергія Талько. Всі ці шановані нами люди і сьогодні допомагають у роботі своїми мудрими порадами.
У наше професійне свято я вітаю весь численний колектив карного розшуку - наш, а також в інших регіонах. Бажаю усім працівникам міцного здоров'я, щастя, родинного тепла, енергії і, як водиться, оперативної удачі!
Підготувала Ольга Номерчук, СЗГ УМВС України в Житомирській області
