«ЭХО» ДЛЯ МЕНЕ ДУЖЕ ЦІКАВИЙ СПІВРОЗМОВНИК!»

Інваліда 1-ї групи Великої Вітчизняної війни Йосипа Олішевського

1926 р.н., жителя с. Кодня Житомирського району, Друга світова війна застала 15-річним хлопцем - сім класів закінчив. Але встиг і він повоювати, захищаючи Батьківщину. "А звільнився я в запас, - повідомив Йосип Іванович у листі до редакції видань газети "Эхо", - у 1946 році після лікування в госпіталі. Між іншим, був такий період, коли думав, що вже й не вичухаюся.
Повернувся додому і, звичайно ж, став працювати, бо справ у той період була сила-силенна. Спробував усілякої роботи. Працював у колгоспі їздовим, комірником, був заступником голови колгоспу. Але на пенсію пішов з посади шофера. Техніка мені дуже сподобалася.
Важкі були післявоєнні роки. Треба було виробляти по 240 трудоднів, а на один трудодень видавали по сто грамів жита. Частенько не було що зварити, щоб поїсти. Гребли стерно і таким чином заготовляли на зиму паливо. Ті роки я не забуду до смерті. А справжньою розрадою було те, що я вмів і дуже полюбляв грати на гармошці. Любив і пісні співати. Зараз вже здоров'я не те, старе, як кажуть, здоров'я, але ще ходжу і всю роботу, яка під силу, виконую сам.
Проживаю з сином та невісткою. І звернулися ми якось до соцзабезу, щоб оформити невістку за мною доглядати офіційно. Так нам сказали, що з моєї пенсії у такому випадку відраховуватимуть 500 гривень, а невістка буде отримувати 250 грн. Мені здається, що той, хто таке придумав, чогось не розуміє. Я й так дам невістці 500 гривень, бо вона і їсти варить, і білизну пере, і в хаті миє та прибирає!
Я ходжу до церкви, у нас в Кодні дуже хороша церква. Співаю у церковному хорі 35 років. Я й до війни до церкви ходив. А з моєю улюбленою дружиною Галиною Гнатівною ми повінчалися в 1947 році. Прожили ми з нею 59 років. Народили п'ятьох дітей. Найстаршій доньці 69 років, а наймолодшому сину - 50. Вже є вісім онуків та вісім правнуків. Я надзвичайно щасливий, бо ними усіма дуже пишаюся!
А останні 20 років я маю ще одну дуже велику пристрасть. Як тільки познайомився я з газетою "Эхо", то так прикипів до неї душею, що постійно передплачую відразу на рік. Ця найтиражніша в області газета для мене як цікавий, розумний співрозмовник. Є що почитати і про що подумати! Хочу побажати усім в редакції "Эхо" великого щастя. Щоб дожили до моїх років і більше. Бувайте здорові!".
Йосип Іванович і цього року передплатив улюблену газету "Эхо" на весь рік. Дуже приємно, що людина, якій довелося пережити і гуркіт гармат, і голод, і холод, і нужду, і була на крок від смерті, залишається у свої роки сповненою оптимізму та енергії. Людство у вічному боргу перед такими людьми!

І. КЛЬОНОВ

Обсуждение закрыто

Баннер
Баннер

Лента новостей

сейчас на сайте

Сейчас 349 гостей онлайн

Газета "Эхо" © 1989-2017. При любом использовании материалов сайта ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на на http://www.exo.net.ua обязательна
новости житомира